УРОКИ РОЗВИТКУ ЛАТЕРАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ

ВИКОРИСТАННЯ  МЕТОДІВ   Е.ДЕ БОНО НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 Інноваційні пошуки в освіті і посилення якості викладання базового стандарта  вимагають розуміння і застосування методів навчання, які зарекомендували себе на світовому рівні.

Тому, працюючи в руслі педагогіки життєтворчості, я звернулася до вивчення та впровадження ефективних методів навчання мисленню Едварда де Боно.

Його авторська концепція латерального мислення широко відома за кордоном і застосовується в багатьох школах США, Канади, Великобританії, Австралії, Нової Зеландії, в країнах Латинської Америки, Китаю, Єгипту та ін.

На мою думку, теорія латерального мислення Е. де Боно може стати одним із ефективних варіантів вирішення завдань адаптації та творчого розвитку особистості у школі життєтворчості.

Латеральне мислення є нестандартним. Його можна визначити як специфічний процес опрацювання інформації, групування вихідних елементів у незвичних поєднаннях та створення нових альтернативних варіантів вирішення певної проблеми. Воно, за концепцією Е. де Боно, є важливою складовою творчого мислення. Це мислення доступне кожному, хто прагне створювати нові ідеї.

На основі своєї концепції латерального мислення Е. де Боно розробив методи розвитку творчого мислення, які можуть бути адаптовані до рівня освітнього процесу. Як довели практичні дослідження, застосування цих методів оптимально поєднується із педагогікою школи життєтворчості і сприяє підвищенню ефективності розвитку нестандартного мислення школярів, становленню їх як особистостей, здатних до оригінальних рішень життєвих проблем.

Наведу приклади із практики застосування методів Е. де Боно на уроках світової літератури.

Метод РМІ – плюс, мінус, цікаво.

Застосовую при складанні характеристики образу та для аналізу певної ситуації. Пропоную учням поділити сторінку на три частини ( плюс –позитивні аспекти, мінус – негативні аспекти, і – цікаві аспекти) і відповідно записати свої нотатки.

Наприклад, до характеристики образу Фауста із одноіменної трагедії         Й.В. Гете.

Таким чином підводжу до визначення ідеї трагедії.

   Відомо, що кожна людина живе і діє в межах власного сприйняття проблеми. Це пов'язано з тим, що кожен бачить проблему, спираючись на власний досвід, керуючись власними потребами, мотивами, інтересами тощо. Часто проблеми виникають через те, що людина не прагне зрозуміти іншу людину, стати на її місце, подивитися на проблему з її точки зору, спробувати зрозуміти іншого. Вона намагається захистити свою точку зору, переконати в правильності саме свого підходу. При цьому вона навіть не замислюється, чи є щось раціональне в пропозиції співбесідника. Вирішуючи проблему, кожен, як правило, враховує (свідомо чи несвідомо) лише власні інтереси, що, в свою чергу, може викликати непорозуміння і конфлікти.

   Щоб навчитися краще розуміти іншу людину і ефективно розв'язувати проблеми, Е. де Боно розробив розумовий інструмент „Other People View" (OPV - погляд інших людей). Використовуючи OPV, необхідно визначити людей (скласти список), яких торкається проблема, що виникла, стати по черзі на місце цих людей: уявити їх погляди, думки, подивитись на проблему з точки зору опонента і намагатися зрозуміти його. Важливо враховувати реальні погляди людей, а не ті, які, на нашу думку, їм варто мати.

Метод     -  «Погляд інших людей»

Даю завдання: визначивши список героїв, яких торкається дана проблема, стати по черзі на місце цих людей: подивитися на проблему з їх точки зору, намагаючись зрозуміти їх.

Наприклад, аналізуючи оповідання О.де Бальзака «Гобсек», прошу зачитати уривок – розмову графині де Ресто із Гобсеком у нього вдома і пропоную учням «озвучити» думки кожного із присутніх.

Метод K and S – наслідки і результат.

Метою C and S є розгляд усіх наслідків дії чи рішення з використанням шкали часу, що представляє негайні наслідки (негайні результати дії), короткострокові наслідки (те, що відбудеться відразу за негайними наслідками), середньострокові наслідки (те, що відбудеться, коли проблема буде вже вирішена) і довгострокові наслідки (те, що трапиться набагато пізніше). Такі часові межі довільні і можуть змінюватися залежно від проблеми.

  Даний метод застосовую, розглядаючи образ Жульєна Сореля             ( роман Ф. Стендаля “Червоне і чорне”), звертаю увагу на захоплення Жульєна особистістю Наполеона, ставлю запитання:

- якими були наслідки цього захоплення і до якого результату вони привели?

-         чому письменник обрав саме таку лінію поведінки свого героя?

   Для розвитку латерального мислення цікавим і доступним є метод „Random Input" (метод випадкової стимуляції).

    Випадкова стимуляція забезпечується випадковим предметом, словом, людиною, подією тощо. «Випадковий стимул викликає асоціації, які входять в контакт з асоціаціями самої „проблеми", і дозволяє вирішити проблему, створити щось нове.» Найзручнішою формою методу випадкової стимуляції є випадкове слово, яке може прозвучати як у розповіді учителя, так і у відповіді учня, або бути знайдене іншими способами, запропонованими Е.де Боно.

  Використання методів розвитку мислення Е.де Боно сприяє посиленню креативного потенціалу учнів, розвитку їх життєвих компетентностей, формуванню вмінь та навичок вирішення проблем.