Учні про письменників і літературних героїв

 

Книжки його досі славу ще мають,

Одразу захоплюють в вирій подій,

На дві сотні літ назад нас вертають,

А ще розширяють коло мрій і надій,

Навчають сміливо за правду стояти,

Дедукції мудрого методу вчать,

Ображеним захист свій надавати

Й справедливість завжди захищать.

Люблю детективи цікаві читать!

                                                        Павленко І.

 

……………………………………………………………………………

        А. Міцкевичу

На  берегу морской пучины

Стоит и смотрит пред собой.

Есть для тоски одна причина:

Вернуться бы скорей домой.

 

Он слышит в грозном шуме моря

Отчизны зов, народа стон.

И полную вщерть чашу горя

По капле выпивает он.

 

В глухой тоске, в немой печали

Он смотрит в облачные дали.

И душу радует стихия.

 

В поэзию мысль облекая,

Поет отчизне, твердо зная,

Что дело завершат другие.

                                                    Давидюк О.

…………………………………………………………………………

 

Люблю читати я Міцкевича Адама.

Я серцем відчуваю сум,

Не витертий роками,

І велич гордих дум.

В житті він муку сам спізнав

І у сонетах описав.

Писав він про людське тяжке життя,

Про те, як мучиться дитя,

І як у закутках людина

Горює від тяжкої днини

На лоні величі природи.

Він закликав повстать народи.

Вірші звучать із сумом, з болем

І не забудуться ніколи.

                                                 Корнілова А.

…………………………………………………………………………..

Читаючи Г. Гейне

Душа поета, як арфа прекрасна звучить.

Краса батьківщини в його творах бринить.

В них пристрасть і світле кохання земне,

Що, мабуть, у серці повік не мине.

Самотність і болі людського життя,

Що швидко минає і йде в небуття.

Прекрасний, величний поезії світ

Вливається в душу, як музики квіт.

                                                            Забашта Ю.

……………………………………………………………………………

 

Доля Г. Гейне

Любов і горе

Оточували Гейне,

І смутку море

Хвилювало душу.

Його п’янке кохання

В поетичних творах

Бринить, як прощання,

  Як відлуння в горах.

   Вірші його звучать дотепер,

  Як музика його народу.

    В поезії, в пам’яті він не помер,

   Співець кохання і свободи.

                                                 С. Забашта

……………………………………………………………………………………..

 

Мистецтву бути людиною,

Активною, чесною, сильною,

Учитися жити й дружити,

Гідність свою боронити

Людей його образ навчає

І живе сотні літ, не вмирає.

                                            А.  Цатурова