Музика
Ведучі:
1. Грудень-місяць наступає,
Той зимі пора вже буть.
Вже зима мороз гукає
І вітри, що сніг несуть.

2. На віконечках - малюнки,
Прийшло свято Миколая
Він несе діткам дарунки,
Кожен з нас його чекає.

Пісня «Вже надходить ніч чарівна»

Вже надходить ніч чарівна,
Спить увесь рідненький край.
Ось, ось в наші всі оселі
Завітає Миколай.

Приспів:
Миколай, Миколай,
Ти до нас завітай.
Всім малятам усміхнись
Щирим серцем пригорнись.

Жде його малеча вся,
Ой, радіє дітвора,
І усі, усі дорослі,
Миколая ждуть у гості.
Приспів.
Вже ідуть морози люті
І паде пухнастий сніг,
Миколая ждуть усюди,
Всі в у цю чарівну ніч.
Приспів. (2)

Виходять гуртом діти
1. З учорашнього дня чую: свято Миколая, свято Миколая. Та скажіть хоча б, що це за Миколай, на якого ви так чекаєте?
2. Як? Ти й досі не знаєш?
1. Ні, не зустрічав. А ви що всі його знаєте?
Діти:
2. Знаємо.
3. Звичайно знаємо.
4. Давно вже знаємо.
1. То хто ж він такий?
2. Св. Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагаючи бідним у скруті, мандрівникам - у дорозі, мореплавцям - на морі.
3. Згідно з карпатською легендою, святий так сильно молився в церкві за знедолених, що золота корона сама впала йому на голову.
4. Переказують, що одного разу, коли Господь Бог запросив усіх святих до себе на вечерю, запізнився лише Миколай. Прийшов він пізно, у подертій одежині й брудних чоботах і пояснив Усевишньому, що допомагав дядькові витягати воза, який загруз серед дороги в болоті.
5. За свою доброту до людей має він Божу нагороду: не один, а два свята на рік - Миколи теплого (22 травня) і Миколи зимного (19 грудня). На Київщині кажуть, що «до Миколи нема зими ніколи». А «як прийде Свято Миколи, то він лопатами позмітає увесь сніг з неба, і починається зима».
2. Святий Миколай має владу над холодними вітрами й морськими штормами, рятує потопаючі кораблі, тому рибалки Причорномор’я приносили йому в жертву перший улов.
3. Зазвичай образ чудотворця, намальований на сухій рибі-камбалі, брали з собою в дорогу чумаки.
4. В ніч на день Святого Миколая він розносить подарунки та підкладає їх під подушку.
1. То чому під моєю подушкою в минулому році подарунка не було?
2. Солодощі, яблука, горіхи та печиво дістається лише слухняним дітлахам. Можливо, ти вів себе якось неправильно?
1. Та нормально я себе вів.
3. Нормально? А хто мені зошит з мови розмалював? А потім ще і сміявся, коли мені за ведення зошита погану оцінку поставили?
1. Так смішно ж було, коли ти доводила учителю, що не малювала у зошиті.
3. А мені, знаєш, не смішно.
4. А у мене стілець забрав, коли вчитель сказав «сідайте». Знаєш, як боляче я сів?
1. Але ж всі сміялись, було весело.
4. Тільки не мені.
5. Та й сміялись, мабуть, тільки такі, як ти. А ми йому співчували. А як ти з мамою говориш? Мені, коли почув, самому незручно стало. І маму твою шкода.
1. Але ж вона мене тоді в магазин посилала, коли я на комп’ютері грав. Хіба можна було відірватися?
2. Звичайно. Можна і треба було.
1. Та ви вже з мене такого неслуха та розбишаку зробили. Це ж все вже давно було. Ще у минулому році. Я вже підріс, порозумнішав і зовсім змінився. І, відверто кажучи, це я з вами тільки так перемовлявся. Бо мені за себе тепер соромно.
3. А й справді – він же вже давно нічого поганого не робить.
4. Так. Мені ось допоміг з математикою: як задачу розв’язувати пояснив.
5. А за мене заступився, коли якийсь старший хлопець причепився.
2. А його мама нещодавно розповідала моїй, що сина наче підмінили: у всьому їй допомагає, турбується. «Так приємно»,- говорить.
1. Ну, звичайно ж. Це ж моя мама. Хто ж іще про неї потурбується, як не я?
3. Значить, у цьому році і тобі варто під подушку заглянути. Святий Миколай все знає. І що ти змінився теж знає, тому і подарунок тобі цього року обов’язково принесе.
1. Справді? Навіть якось незручно. Я так мало про нього знаю. Розкажіть іще що-небудь.
2. Ось одна з історій про св. Миколу. Миколай тоді був ще хлопчиком і жив зі своїми батьками. Стояла глибока осінь, було холодно. Миколка знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От, наприклад, родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.
Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав у своїй скриньці пару нових шкарпеток, нові постолики. Все це склав у велику торбину і сховав під своїм ліжком. Коли в домі всі поснули, він тихенько вислизнув із ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому.
Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але хто це міг зробити? Кому подякувати? З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола.
Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли Миколка тільки-но склав торбинку і вийшов із свого подвір’я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо всім, хто піклується про бідних.

3. Минули роки Після смерті батьків Микола продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомирював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин – диких і свійських. Всім сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. . Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали „батьком сиріт, вдів і бідних”. Ось такий він – Святий Миколай.

1. То як же Святого Миколая "привласнили" собі діти?
Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів - ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами. З храму та школи свято поширилося на родину.

У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами, шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів - в'язку різок.

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє.

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня - діти й дорослі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання - так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків насамоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух, трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови - й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об'їде по дахах все місто, всю країну, й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов'язкові - традиційні святкові солодощі.

В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, змагання музик.
Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки.

Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року.

1. Цікаво. І як я міг про нього раніше не знати? Тепер я теж буду шанувати свято Миколая. А ще буду намагатися хоч трішки бути схожим на нього: буду допомагати людям і тваринам. Адже це так приємно робити добро.
2. А ви, діти? Що гарного зробили ви у цьому році?
Підніміть руки,
- хто з вас допомагає вдома батькам?
3. - Хто має багато друзів?
4. - Хто турбується про тварин? Можливо, прихистив бездомного котика чи собаку?
5. - Хто чемно веде себе у школі?
2. - Хто одержує гарні оцінки?
1. Ну то значить ви теж одержите подарунки.
Ведучі (під музику)
1 Вже довкола біліють сніги. Мороз розмалював мережаними візерунками вікна. Дерева обсипав іній. Вся природа ніби прибралася до казки, в яку вірить і з особливим нетерпінням чекає кожна людина. А десь високо-високо в небі у цю ніч можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий Миколай.

2. Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.