Мета:

Вивчити можливості застосування елементів артпедагогіки в рамках шкільного навчально-виховного процесу

Завдання:

• урізноманітнити методи навчання та виховання, увівши в навчально-виховний процес сукупність прийомів, побудованих на використанні творів образотворчого мистецтва;

• розширити коло пізнавальних інтересів учнів;
полегшити сприйняття ними дидактичного матеріалу;

• засобами артпедагогіки формувати творчу, естетично розвинену
особ истість, адаптовану до умов сучасного життя.

Артпедагогіка – сукупність методик,
побудованих на використанні різних видів
образотворчого мистецтва
з метою виховання, розвитку
та корекції особистості
в рамках шкільного
навчально-виховного процесу.

ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

У зв’язку із здійсненням широкої демократизації усіх сфер суспільного життя на передній план висунуті цілі, пов’язані з формуванням особистості, адаптованої до умов сучасного життя.
На становлення такої особистості впливає безліч факторів, у тому числі знайомство з різними видами мистецтва.
Мистецтво сприяє вираженню почуттів, сприйняття і думок. Виховуючи людину у потрібному суспільному напрямку, воно одночасно спонукає людину до самопізнання, допомагає ввійти у стосунки з реально існуючим фізичним світом, з іншими людьми.
Першу спробу узагальнити досвід застосування мистецтва як засобу комплексного виховного, розвивального і корекційного впливу на особистість зробили в своїй книзі "“Артпедагогіка і артотерапія в спеціальній освіті"(М.: Видавничий центр “Академія”, 2001) І.Ю. Левченко, К.А. Медведєва, Л.М, Коммісарова і Т.А. Добровольська. тА мова в ній іде про дітей з відхиленням в розвитку.
Вважаємо, що застосування методів артпедагогіки можливе не лише в спеціальній, а й у загальноосвітній школі.
Термін “артпедагогіка” асоціюється зі словом “арт”, що в перекладі означає “мистецтво”.
Під артпедагогікою ми розуміємо сукупність методик, побудованих на використанні різних видів образотворчого мистецтва з метою виховання, розвитку та корекції особистості в рамках шкільного навчально-виховного процесу.
Артпедагогіка, як і будь-який напрямок в педагогіці, на може існувати без опору на психологічне підгрунтя. Адже справжній вчитель будує і проводить уроки з урахуванням психології учнів. Без цього неможлива реалізація як виховної, так і дидактичної та розвивальної мети. Тому закономірним здається те, що вчитель у ході проведення уроків, виховних та позакласних заходів звертається до мистецтва як до засобу впливу на психіку дитини.
Застосування методів артпедагогіки не тільки розширює коло пізнавальних інтересів учнів, допомагає засвоєнню дидактичних знань, а й служить засобом виховання, формування творчої особистості, впевненої у собі і адаптованої до життя. Адже за допомогою артпедагогіки ми не лише виховуємо естетичні смаки, а і спонукаємо до свідомого заглиблення в себе, до самопізнання, викликаємо бажання самореалізації.
Хоча артпедагогіка і не претендує на лікувальні можливості арт-терапії, та за своїми завданнями в певній мірі пересікається з нею. Тому, на наш погляд, в артпедагогіці можливе використання певних арт-терапевтичних методів та прийомів.

Як характерні для арт-терапії елементи А. Копитін, автор книг “Основи арт-терапії” (СПб.: Лань, 1999), “Теорія і практика арт-терапії” (СПб.:Пітер, 2002), “Арт-терапія в загальноосвітній школі. Методичний посібник” (СПб.: Академія Постдипломної педагогічної освіти, 2005), визначає слідуюче:
• рефлексивна орієнтація занять, що має стимулювати підлітків до аналізу продуктів своєї творчої діяльності з точки зору відображення в них їх особистих особливостей і переживань;
• спонтанність творчих актів із вільним вибором підлітками як змісту, так і засобів зображувальної діяльності, а також свідома відмова педагогом від оцінки художньо-естетичних достоїнств продуктів творчої діяльності підлітка;
• більша увага педагога до комунікатовних умов діяльності групи, які включають високий рівень взаємної толерантності учасників занять, емоційну гнучкість самого педагога, прийняття ним особливостей творчої індивідуальності підлітка у ненав’язування своєї думки.

Відповідно до визначених А. Копитіним характерних елементів арт-терапії, в артпедагогіці можемо використовувати
• творчі завдання рефлексивної орієнтації (Наприклад, працюючи над описом картини, використовуємо не одну, а декілька ілюстрацій, різних за своїм емоційним навантаженням. Не нав’язуючи своєї думки, пропонуємо учням вибрати картину, яку вони хотіли б описати. Вислуховуємо думки учнів: що бачить кожен в даній картині. Коректно виправляємо лексичні та граматичні помилки у відповідях. Пропонуємо, описуючи картину, відповісти на запитання: чому саме цю картину обрав для опису? Чи відповідає її настрій твоєму внутрішньому настрою?
Такий підхід дає можливість глибше заглянути у внутрішній світ дитини. Та виховна мета в даному разі, хоча у не превалює, ставиться на рівні з дидактичною і вимагає продовження контакту з учнями, чий настрій викликає занепокоєння, в позаурочний час. Не просто побачити, а допомогти – таке завдання стоїть перед учителем.)
• завдання, що спонукають до спонтанної творчості із вільним виборо підлітками як змісту, так і засобів зображувальної діяльності.(Наприклад, у ході знайомства зі змістом твору пропонуємо за бажанняммалювати ілюстрації до окремихепізодів (за вибором учня). А як доповнення до домашнього завдання – ліплення з пластеліну, випалювання і т.п. на тему прочитаного твору. Але також лише за бажанням.)
• створення таких комунікативних умов діяльності групи, які передбачають взаємну толерантність і емоційну гнучкість учителя. (Наприклад, колективне обговорення картини, ілюстрації тощо.)

У практиці школи життєтворчості як артпедагогічні можуть застосовуватися і такі методи, які використовують фахівці арт-терапевти. Так, у виховній позакласній роботі можуть бути використані деякі графічні методи. Наприклад, тест Р. Сільвер “Намалюй історію”. Основним призначенням цього методу є діагностика емоційних порушень, в тому числі депресій. Депресивний стан може визначатися за характером дитячих малюнків (зображення сумних, самотніх людей чи таких, таких, що знаходяться в небезпеці.) схильність до зображення в малюнках деструктивних відносин між персонажами, за свідченням арт-терапевтів Р. Сільвер і Д, Еллісон є не лише показником агресивності, а також може маскувати депресивний стан і навіть суїцидні тенденції.

Арт-терапевтична діяльність може мати колективний, груповий і індивідуальний характер.
До індивідуальної арт-терапії в школі можна віднести індивідуальні завдання, які визначаються самими дітьми у співбесіді з учителем. Звертаючись до дітей з відхиленнями в поведінці чи інтелектуальному розвитку, з емоційними розладами, ставимо запитання: що саме ти міг би намалювати, зліпити? Які підібрав би ілюстрації до даного уроку? Робота може проводитися з допомогою вчителя, який не лише коментує її, а і намагається вияснити почуття дитини, її внутрішній стан, шукає шляхи корекції.

Досить поширеними в артпедагогіці є і методи, що їх пропонують вітчизняні фахівці кафедри психології Черкаського університету М.І. Стась та І.М. Сергієчко. Це малювання під музику відчуттів, викливаних прочитаними творами, малювання поезії.
Набуття технічних умінь і навичок дозволяє дитині краще сприймати і розуміти чарівну дію мистецтва, схиляє до асоціацій з прекрасним в оточуючому світі.
Цікавим є використання значення кольорів для аналізу твору, образу героя, епохи чи самоаналізу. Відомо, що кольори самі по собі, незалежно від предметів, які ними намальовані, володіють силою впливу на почуття людей. Чим простіші кольори, тим сильніше впливають вони на людину.
Заслуговують на увагу пов’язані з артпедагогікою завдання такого типу:
- створити асоціативний образ, що розкриває світовідчуття, ідеали героя, автора чи цілої епохи, описати його кольорову гаму (наприклад, доба бароко асоціюється з яскравою вогненною квіткою, що ніби виростає з полум’я);
- за допомогою сполучення кольорових абстрактних плям виразити власний внутрішній емоційний стан під час прослуховування поетичних творів. Це завдання можна ускладнювати, співставляючи малюнки до поезій різних авторів і аналізуючи причини різного емоційного сприйняття, відображеного кольоровою гамою.

Уміле введення асоціативно-образного використання кольору у пізнавальній діяльності ефективно впливає на розвиток функції мислення, емоцій, почуттів і розглядається як важливий чинник створення атмосфери творчого спілкування, нового бачення себе і світу.

Використання прийомів артпедагогіки в роботі школи життєтворчості стимулює розкриття внутрішньої творчої сутності кожної дитини, допомагає учням не лише краще засвоїти матеріал, а й краще пізнати самих себе , формує спрямованість на самовдосконалення.

ЛІТЕРАТУРА

Алексєєва М.Ю. практичне застосування елементів арт-терапії в роботі вчителя. Навчально-методичний посібник для учителя іноземної мови. – М., 2003
Копитін А.І, Основи арт-терапії.- СПб.: Лань, 1999
Копитін А.І. Арт-терапія в загальноосвітній школі. Методичний посібник.- СПб: Академія Постдипломної педагогічної освіти, 2005
Лєбєдєва Л.Д. арт-терапія в педагогіці // педагогіка –2000 -№9
Лєбєдєва Л.Д. Практика арт-терапії: підходи, діагностика, система занять.- СПб: Речь, 2003
Медвєдєва ЄА, Левченко І.Ю., Комісарова Л,М. Добровольська Т.А. Артпедагогіка і арт-терапія в спеціальній освіті. М: “Академія”, 2001

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ АРТПЕДАГОГІКИ НА УРОКАХ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

ТЕМА: Підготовка до твору “Зображення війни в літературі та живописі” 7 клас
Мета: узагальнити знання учнів з теми “Література проти війни” ; провести паралель між зображенням війни в літературі та живописі;
Виховувати гуманістичні почцття; формувати естетичні уподобання учнів; розвивати зв’язне мовлення, логічне та асоціативне мислення учнів

Обладнання уроку: репродукції картин О.Пластова “Фашист пролетів”, А. Дейнека “Окраїна Москви”, Т.-В. Шредера “Війна потрапляє кожному в серце”; схема написання твору

Зміст уроку
1. Мотивація уроку
Слово вчителя.
Сьогодні, узагальнюючи вивчене по темі”Література проти війни”, ми розширимо коло ваших знань: познайомимося з творами образотворчого мистецтва на антивоєнну тематику – і підготуємося до написання домашнього твору.
Запишемо тему урокую
ІІ. Активізація опорних знань.
Прошла война, прошла страда,
Но боль взівает к людям:
Давайте, люди, никогда
Об єэтом не забудем!
Так писав выдомий уже вам поет Олександр Твардовський. Ы його слова звучали в унысон з тими творами. Що ми прочитали останным часом.
- Згадайте ъх назви ы авторыв.
- Що об’єднує всі ці літературні твори? (тема, ідея)
- А що спільне є для їх авторів? (Всі вони були учасниками великої Вітчизняної війни.)
- Так, всі вони- учасники війни. Тому, мабуть, не дивно, що, пройшовши через такі страшні випробування, вони звернулись до цієї теми і у своїй творчості. Дивно може бути інше: О. Твардовський і М. Шолохов були бійцями Радянської армії, а Г. Белль, хоча і не з власного бажання, воював на боці їх супротивників – фашистів. Чому ж їх твори мають одинакову антивоєнну спрямованість? (Жах війни одинаковий для всіх.)

ІІІ. Засвоєння нових знань
Так, війна – жахлива подія. Подивіться на ці картини – і ви ще гостріше відчуєте її антилюдську сутність. Перед вами картина О. Пластова “Фашист пролетів”.
Розповідь підготовленого учня, що отримав випереджувальне домашнє завдання: описати картину.
Приблизний зміст виступу:
Все на цій картині, здається, дихає мирним спокійним життя: голубе небо, польові квіти і трави, тварини, що пасуться на галявині. І в страшний дисонанс з цим спокійним життям вступає зображення убитого хлопчика-пастушка і тварин. Дитяча смерть на тлі такого мирного пейзажу. Дивлячись на цю картину, ми розуміємо, що так не повинно бути. Це несправедливо, страшно, безглуздо. У душі виникає почуття протесту. Таке саме, як і тоді, коли ми читали літературу про війну.
Вчитель:
А зараз я хочу звернути вашу увагу на ті маленькі символічні малюнки на сторінках підручника В. Фесенко, якими ніби означено загальну тему “література проти війни”. Це фрагмент картини художника О. Дейнеки “Окраїни Москви”, створеної ним у 1941 році. (Демонстрація картини)
Подивіться на неї уважно. Нема зображення солдат, боїв. Та чи можна сказати, що нема зображення війни? Ні. Все на цій картині говорить про війну: і протитанкові споруди, і пусті вікна будинків дихають чимось мертвим; і навіть машина на дорозі і брезент, що тріпається вітром, лише підсилюють відчуття трагедії. Настрій створюється і за допомогою кольорів. Темні, розмиті кольори передають відчуття гнітючої обстановки воєнного часу, тієї зими, коли фашисти стояли під Мрсквою.
Серед ілюстрації підручника ми розглядали “відлуння крику”(с.239).
- Картина О.Дейнеки у вас більше асоціюється з криком чи з тишею? Чому?
- Чому саме її вибрано як узагальнення теми?
- Які епізоди прочитаних творів ви згадуєте, дивлячись на цю картину?
- Ми говорили про трагічний і гуманістичний пафос антивоєнної літератури. Чи можна перенести це визначення і на твори живопису? Доведіть.

Хочу ознайомити вас ще з одним графічним салюнком, що таврує війну. Його викрнав німецький маляр Теодор-Вернер Шрьодер. Це художник, який побував на фронтах Другої світової війни, був у полоні. Війна залишилася глибокою раною у його душі. Малюнов, який ви зараз бачите, виконаний у 1984 році.
Про нього розповість… (підготовлений учень).
Виступ підготовленого учня (за мателіалами статті Б.С. Говдя “Використання зразків образотворчого мистецтва і фотодокументів на уроках літератури” – Зарубіжна література”, 2, 2003,с. 64):
Цей малюнок – пересторога людству. На передньому плані зображена дівчинка, яка милується пташкою, що сидить на соняшнику. Пташка – символ волі, соняшник – символ безхмарного життя. Вдалині мчить кудись автомобіль. У будинках живуть люди. На полях достигає жито. Але за спиною дівчинки з’являється кістяк людини, дірками орбіт дивиться із жахом на небо, піднявши в гору те, що колись було рукою, ніби захищається. А на небі смертоносний вихор. І нескінченний ряд людських кістяків. А на землі кістяк в сорочці ступає по випаленій ниві. Поблизу налякана селянка. Дівчинка, що милується пташкою нічого не бачить і не чує. щО за її спиною? Минуле? Чи, може, прийдешнє? Жахливий прогноз? Треба не дозволити розпалити війну, бо вона може бути для людства останньою:не буде ані людства, ані землі, ані пташки на соняшнику.
Вчитель:
- Якщо ви помітили, ми до цих пір не сказали назви цього твору. Малюнок називається “Війна потрапляє кожному в серце”. Прокоментуйте цю назву.
- До якого з прочитаних творів ви могли б віднести його як ілюстрацію? Чому?

- зробіть висновок про зображення війни в творах живопису та літератури. Що спільного? Що відмінне?
Учні роблять висновок і записують спільне (трагічний і гуманістичний пафос мистецьких творів) і відмінне (засоби зображення).

ІV.Підсумок
Різні засоби зображення, художники, поети і письменники прагнуть однієї мети: показати антигуманну сутність війни, застерегти людство від бажання розпочати нове побоїще.
- Прочитаємо ще раз останній абзац статті В.І. Фесенко “Трагічний і гуманістичний пафос творів про Другу світову війну” (Фесенко В.І. – зарубіжна література. 7 клас: підручник для загальноосвітніх навчальних закладів – Д.: Схід-Продукт. 2007, с.232)
- Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?
- Спробуємо написати листа авторові цього підручника, відштовхуючись від останніх слів: “війна жорстока, протиприродна й антигуманна”.
У своєму листі ви повинні висловити згоду (чи незгоду?) з цією думкою, висловити своє ставлення до підібраних на цю тему літературних творів. (Чи справді вони слугують підтвнрдженням думки автора) та ілюстрацій, поданих у підручнику, а також запропонувати доповнити ілюстраційний матеріал іншими творами
образотворчого мистецтва (назвати епізоди, відповідно яким вважаєте за можливе їх розмістити), обгрунтувати свою думку. І, звичайно, як виховані і зацікавлені читачі, сподіваюсь щиро, подякувати автору за цікавий і в пізнавальному, і у виховному значенні розділ.
Записати схему написання твору.

V.Домашнє завдання: написати твір.



Приклади практичних завдань з елементами артпедагогіки

• Бесіда за картиною Т.Г. Шевченка “Робінзон крузо”.
- Як ви вважаєте, чому Т. Г. Шевченко звернувся до цього образу? Чим близький він автору?
- Зверніть увагу на погляд Робінзона. Що говорять його очі?
- Чи розумієте ви стан цього героя?
- Яку книгу він читає? Що значила вона для нього, який вплив мала? Чи могла б її замінити якась інша книга?
- Що ви відчуваєте, коли дивитеся на цю картину?

• Співставлення картин різних художників. “Портрет О.С. Пушкіна роботи О. Кіпренського і В. Тропініна.

- Уважно подивіться на ці портрети. Яку різницю в зображенні поета ви помічаєте?
- Який з портретів більше відповідає вашому уявленню про О.С. Пушкіна? Чому?
- Чи є сенс, на вашу думку, демонструвати на уроці обидва портрети? Чому?
- Складіть короткі звернення до кожного з художників, виразивши захоаплення їхнім талантом і відзначивши те нове, що ви відкрили для себе у О.С. Пушкіні, висловіть подяку.
- Які узагальнені, абстраговані життєві висновки ви зробили для себе?

• Абстагований малюнок. Визначення настрою, характеру героя та власних відчуттів за допомогою кольору.
Знайомство з новелою Р.Д. Бредбері “Усмішка”
Вчитель виразно читає новелу, учні отримують завдання:
- Накресліть прямокутник і поділіть його впродовж на дві рівні частини. На одній за допомогою кольорових олівців абстрактно (лініями, плямами, абстрактними малюнками, геометричними фігурами і т.п..) зобразіть внутрішній стан Тома – головного героя новели Р. Бредбері, а на іншій – власні почуття під час читання новели. Усно поясніть.

ВИСНОВОК

Дослідивши можливості застосування елементів артпедагогіки в рамках шкільного навчально-виховного процесу, прийшли до такого висноку: сукупність прийомів, побудованих на використанні творів образотворчого мистецтва
- сприяє урізноманітненню методів навчання та виховання, викликає зацікавлення з боку учнів;
- стимулює розвиток пізнавальних інтересів дітей та полегшує сприйняття ними дидактичного матеріалу;
- створює оптимальні умови для формування творчої, естетично та інтелектуально розвиненої особистості школяра