Ведучий:

Увага! Увага! Завтра День вчителя, тому сьогоднія, кореспондент газети «Шкільне життя», завітав до школи, щоб дізнатися, яке ж воно, шкільне життя. А ось і учень іде. Ви тільки подивіться, як йому важко, як він згинається під тягарем підручників і зошитів! Бідолашний! Треба написати депутатам Верховної Ради про перевантаження дітей. Ось і вчитель допомагає бідолазі поставити портфель на парту.

Вчитель: Що тут у тебе таке важке?

(Учень дістає з портфеля бутилу напитку, булочки, чіпси, диски, навушники, плеєр і т.п.)

Вчитель: А де ж підручники, зошити?

Учень: Ось. (витягає тоненький, потріпаний зошит)

Вчитель: Ну, добре.  А то я вже думав, що ти до уроків не готовий. А де ж щоденник?

Учень: У батька залишився дома. Ви ж вчора там так багато написали, то він досі читає.

Вчитель: А він що вчора не прочитав?

Учень: Вчора мама читала і папі переказувала своїми словами.

Вчитель: І що ж він тобі сказав?

Учень: Сказав, що у моєму віці Наполеон був найкращим учнем у школі.

Вчитель: Так. А ти?

Учень: А я сказав, що в його віці Наполеон уже імператором був. От він і заходився мій щоденник читати, щоб дізнатися, чому мене в школі учать

. Вчитель: Та що ж він там прочитає, якщо у тебе і уроки не записані?

Учень: Так він читає не те, що я писав, а те що вчителі пишуть. Ну от Ви вчора написали, вчитель хімії…

Вчитель: Вчитель хімії? Що ж ти на хімії зробив?

Учень: Та нічого. Просто він у мене в’ївся. Он у Валіка спитав: - Якого кольору в тебе розчин? Той говорить: - Жовтого. Вчитель йому: - -Молодець. Сідай. У Каті спитав, якого кольору в неї розчин. Вона говорить:»Червоного.» Він їй теж : «Молодець. Сідай.» А у мене поспитав, якого кольору в мене розчин. Я говорю: «Коричневого.» А він як закричить:»Лягай!» Ну, так полежали, а потім встали, і він мені в щоденник написав, що я нібито урок зірвав. А там і зірвалася лише одна маленька скляночка.

Вчитель: У тебе завжди вчителі винуваті.

Учень: Ні, не завжди. Але ж от ви самі говорили, що слово з ділом не повинно розходитися. Так?

 Вчитель: Так. То і що?

Учень. Так от я вчора підійшов до вчителя української та й питаю: «Чи варто карати кого-небудь за те, чого він не зробив?"  Вчитель каже: «Ні, ні в якому разі!» Я йому так від чистого серця і кажу: « Добре, - говорю -, я не зробив домашнє завдання.» А він мені: «Два!»

Ведучий: Цікаве у вас життя. (до вчителя) А яка це у вас школа?

Вчитель: У нас школа життєтворчості, школа радості, школа майбутнього, школа з профільним навчанням. А Ви що будете перевірять?

Ведучий махає на нього рукою і звертається до учня: Яка це школа?

Учень: Наша! Найкраща! Васильківський НВК №1. І вчителі у нас найкращі, ми сьогодні вітаємо їх з професійним святом!