В 1961 г. в США вийшла книга Уільяма Гордона "Синектика: розвиток творчої уяви". Описаний в ній підхід до организації творчості, правила діяльності і навчання мали великий вплив на розробки в техніці і методології. На жаль, в нашій країні книга видана не була.
Робота над методом почалася в в 1944 році. Гордон вказує, що слово "синектика" - грецького походження і означає з’єднання воєдино різних, а іноді навіть непоєднуваних елементів.
Ідея синектики в поєднанні окремих творців в єдину групу для спільної постановки і вирішення конкретних завдань. Метод включає в себе практичні підходи до свідомого рішення і використання неусвідомлюваних механізмів, що з’являються у людини під час творчого процесу. Метою даного метода, за словами У. Гордона, є прагнення до підвищення вірогідності успіху при постановці і рішенні завдань. Зазвичай, вивчення творчого процесу затрудняється тим, що розгляд починають після одержання конкретного результату. Та що можна спостерігати, якщо процес уже завершено? У. Гордон вибирає шлях дослідження процесу в момент його протікання.
Гордон повстав проти традиційної точки зору на природу творчих здібностей, за якою стверджувалося главенство індивідуального генія (в першу чергу художнього).
В ХХ ст.. склався дуалізм поглядів на природу творчості. З одного боку, стихійність, унікальність кожної особистості, з іншого – необхідність системи навчання, виміру, контролю. Спроби об’єднати ці погляди привели У. Гордона до ідеї «групового мислення». Він прийшов до висновку, що для того, щоб вести пошук нового необхідно створювати творчі групи (групи синекторів), які ведуть цей пошук на основі спостережень на практиці як за власним творчим процесом, так і за процесом роботи всієї групи. При цьому всі члени групи повинні бути всебічно розвиненими людьми і доповнювати один одного, тобто їх спеціальності і захоплення не повинні повторюватися.
В ситуації, коли синектори об’єднані в групи, від них вимагається висловлювати свої думки і почуття по заданій проблемі, після чого їх порівнюють і аналізують. З іншого боку, нераціональна інформація може бути причиною появи в пам’яті метафор смутно окреслених образів. Але, базуючись на них, всі члени групи можуть продовжувати свій рух до вирішення проблеми. Постійне стимулювання підсвідомості веде до проявлення інтуїції. Феномен «інсайта» проявляється досить часто в роботі добре підготовленої групи, коли вона діє злагоджено, постійно фіксуючись на більш чи менш нераціональній основі, деякий час уникаючи спроб сформулювати остаточно закінчені ідеї, думки.
Важливим критерієм для відбору членів групи є емоційний тип. Він впливає на те, як людина підходить до проблеми:
- намагається відразу докопатися до суті проблем чи ходить навколо;
- пасує перед невдачею чи намагається домогтися успіху;
- якщо неправа, то пов’язує це зі своїми діями чи оправдується, шукає причини зовні;
- може використовувати свою інтелектуальну енергію у важких ситуаціях чи опускає руки.
На відміну від мозкового штурму, в синектиці, навпаки, у групу скоріше оберуть двох людей з одним і тим же багажем знань, якщо при цьому вони будуть різні в емоційній сфері.
Наявність у групі професіоналів в різних областях знань дозволяє розглядати проблему з різних точок зору.
Глобально синектична праця включає в себе два базових процеса:
- перетворення незнайомого в знайоме;
- перетворення знайомого в незнайоме.
Перетворення незнайомого у знайоме. Перше, що робить людина, якій необхідно вирішити якусь проблему – намагається її зрозуміти. На цьому етапі нову ситуацію намагаються підвести під уже знайому, випробувану, дати їй пояснення в рамках уже знайомої моделі. Для початку роботи над проблемою повинні бути вказані конкретні припущення, які далі, в процесі роботи, будуть мінятися. Більшість із проблем не є новими. Суть в тому, щоб зробити їх новими, створюючи тим самим потенціал для виходу на нові рішення.
Перетворення знайомого в незнайоме. Перетворити знайоме в незнайоме – значить змінити повсякденний погляд і реакцію на речі, події. Зробити проблему незнайомою – означає побачити нові аспекти, грані, непомічені до цього.
Основні ідеї метода синектики можуть бути використані у роботі з обдарованими дітьми. Синектичний підхід до навчання та виховання обдарованих дітей передбачає заохочення учнів до нестандартного рішення проблем, підтримки самостійності мислення, розвиток уміння обґрунтувати власні думки, заохочення сміливості у їх висловленні, навіть тоді, коли вони розходяться із загальноприйнятими.
Працюючи зі здібними дітьми вчитель повинен навчати їх розглядати проблему з різних точок зору, мислити, опираючись на базові принципи синектичної праці - перетворення незнайомого в знайоме, перетворення знайомого в незнайоме.
Одним із прийомів синектики є особиста ідентифікація з елементами проблеми, що звільняє людину від механічного, зовнішнього аналізу. Цей прийом також прийнятний для роботи зі здібними дітьми. У. Гордон пише: «Хімік робить для себе проблему відомою, зрозумілою, описуючи реакції, що відбуваються, за допомогою рівнянь. З іншого боку, щоб зробити проблему невідомою, хімік може ідентифікувати себе з молекулами, що знаходяться в русі. Творча людина може уявити себе молекулою, повністю втягуючись в її активність. Вона стає однією із сонма молекул, вона сама як би підпадає під всі молекулярні сили, які її тягнуть у різні сторони. Вона відчуває всім своїм єством, що в той чи інший період відбувається з молекулою". Такий прийом допоможе краще зрозуміти матеріал і, можливо, запропонувати якісь нові підходи до даної для опрацювання проблеми.
Може бути використаний і прийом прямої аналогії – це процес порівняння паралельно існуючих в різних областях знань, фактів, технологій. Він вимагає активізації пам'яті, включення механізмів аналогії і виявлення у власному досвіді чи у житті природи подібностей тому, що треба створити. Саме так, наприклад, було створено механізм для руху в грунті, в основу функціонування якого покладено принцип роботи корабельного черв’яка, що прокладає собі тунель в древесині.
Цікавою є ідея створення синектичних груп у проектній діяльності. У такі групи можуть залучатися діти з різними здібностями і різні за своїми емоційними сферами.
Таким чином, суть прийому синектики в практиці роботи вчителя можна визначити як спроби стимулювання в учня нового погляду на базові поняття, намагання допомогти поглянути на них з інших позицій.
Такий підхід сприятиме розвитку латерального мислення школярів та підготовку їх до вирішення життєвих та професійних проблем у майбутньому.
Джерела:
| 
